Напередодні старого Нового року, 13 січня в народі відзначали свято Маланки. Вірили, що у Новорічну ніч рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському. Що в цю ніч тварини можуть поскаржитись Богу на своїх господарів, якщо із ними погано поводились. Тому худобу намагались ретельно доглянути та нагодувати. З настанням сутінок селом ходили ватаги щедрувальників з музиками. 
І в наші дні «Старий Новий рік» зустрічають з Козою, Маланкою, рядженими, щедрівками та символічним засіванням. До 13 січня ходили колядники, а з вечора 13- щедрувальники. Звичай водити Козу є складовою частиною новорічних народних свят. 
Продовжуючи традиції наших предків, уже не перший рік старшокласники школи влаштовують драматичне дійство з водінням Кози. З побажаннями добра, достатку, миру щедрувальники засівали у сільській раді, військовій частині, яка базується на території громади, родинах директора школи, вчителів, односельців. 
Вдячні господарі щедро обдаровували учасників дійства солодощами та грошима. Ще довго згадуватимуть родини нашої громади добро, яке несли в їхні оселі Луньова Ю., Кліміна А., Катрич Т., Довгополик А., Довгополик Н., та Харакоз А. 
Ми щедруєм і співаєм під вікном. 
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом. 
Хай квітують ваші ниви золоті, 
Щоб життя було щасливе в майбутті.